Добре відомо, що живе вдома кішка, навіть відмінно знаючи, де знаходиться її «спальня» «, за відсутності господарів і навіть у присутності деяких найбільш добрих з них воліє відпочивати зовсім не в солом'яному або пластмасовому» «ложі», а на м'якому дивані, при цьому щедро покриваючи плед, а то і підодіяльник і простирадло, волосинами своєї вовни. Що вдіяти - постійні захвати, що викликаються лихими котячими витівками, регулярні ігри з вихованцем, всіляке вираження своєї до нього прихильності абсолютно закономірно породжують у нього відчуття вседозволеності і ставлять у власному уявленні на один рівень з людиною.
Можна навіть сказати, що насправді господар, який всіляко показав коту своє до нього розташування, не має морального права після веселих ігор, спільних прогулянок, почесування за вухами та інших проявів хорошого відношення до тварини якось обмежувати її в пошуку зручних місць для сну. Це абсолютно неправильно навіть з точки зору неоднозначної і часом суперечливої людської логіки, ну а вже тварині, якій властиво мислити просто, лінійно і "прямо" ", буде дуже важко пояснити, чому після перегляду телевізора сидячи в кріслі" "в обійму" "з всемогутнім господарем на тому ж кріслі не можна розташуватися і подрімати і поки воно абсолютно вільно.
Треба визнати, що бажання пояснити коту, що у нього немає прав робити те, що він хоче, ставить господаря в досить педантичне становище. Будучи дуже розумною і навіть проникливою твариною, яка часом розуміє психологію людини краще неї самої, кіт напевно образиться на те, що після вознесіння на один щабель з людьми, які живуть у квартирі, йому раптом показують межі дозволеного. У тому випадку, якщо самолюбство тварини піддавалося подібним випробуванням і раніше, - наприклад, забороною гуляти у дворі тоді, коли цього так хотілося, - кіт може висловити свій протест, при першому зручному випадку просто покинувши будинок, де його обмежують у правах. Свідченням тому служать численні оголошення про зникнення котів, які без видимої причини раптом тікають від своїх «» годувальників «» під час чергової прогулянки і безслідно зникають.
Значить, не можна ні на хвилину забувати про те, що кіт все-таки не собака і може так само легко здичавіти, як і стати повноправним членом сім'ї. Ось чому, бажаючи показати вусатому вихованцю, що спати, відпочивати, дивитися на дитячі пустощі, і стежити за пірхаючими за вікном птахами лежачи на дивані «» небажано «», його потрібно, всякий раз заставши в цій позиції, дбайливо піднімати і обережно ставити на пол. Не варто використовувати більш різких впливів на кшталт спихання кота вниз, багатозначної демонстрації йому віника, капця або рушника, криків і тим більше шльопків. Кіт і без сильних емоцій обов'язково зрозуміє, що на використання м'яких меблів його рівноправність з господарями не поширюється, і досить швидко перестане на неї застрибувати, - принаймні, коли хтось із господарів буде вдома.
